Блог

…Учітесь, читайте,
і чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь.    

Т.Г. Шевченко

«Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу - це джерела мудрості. Книга - бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість - велика.» («Повість минулих літ»)

Про важливість читання як способу дозвілля, який включає в себе інформативність, знає кожен з малку ще від батьків та вчителів. Але з роками, нажаль, далеко не всі залишають в себе звичку постійно читати книжки з метою особистісного розвитку. В сучасному світі на зміну книжкам прийшли електронні гаджети, на яких можна також зберігати багато літературних джерел. Все ж таки, через брак часу людина звикла обмежуватися короткочасним швидкісним потоком інформації з новин,  уривчастих оповідань, шматочків тексту із основною думкою твору або висновку наукового дослідження.

Останнім часом вчені приділяють багато уваги читанню як способу збільшення можливостей роботи головного мозку. Читання - складний когнітивний процес. У нього входить візуальне сприйняття символів, їх декодування, розуміння загальної композиційно-логічної побудови тексту.

Проведені дослідження показують: сприйняття текстів впливає на глибинні структури мозку. Це підтверджено вченими з Німеччини, Нідерландів і Індії. Учасники дослідження 2013 року читали роман Роберта Харріса "Помпеї", і всього через дев`ять днів фМРТ-сканування виявило у них нові зв`язки між нейронами. 

Спочатку всі учасники дослідження (30 чоловік), проведеного вченими в Індії не вміли читати. Потім група з 21 чоловік пройшла піврічні курси читання рідною мовою хінді, дев'ять чоловік увійшли в контрольну групу. Структуру мозку учасників досліджували за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії. У тих, хто пройшов курс навчання, вчені виявили зміни в верхніх горбиках  чотиригорбкового тіла і подушці таламуса. Мабуть, ці глибинні структури мозку активно задіються при читанні. Автори роботи говорять: «Глибинні структури таламуса і мозкового стовбура допомагають нашій зоровій корі "фільтрувати" важливу інформацію з потоку візуальних даних ще до того, як ми зможемо свідомо сприйняти це». Зв'язки між цими зонами і потиличної долі кори головного мозку, де знаходиться основна частина зорової кори, ставали тим сильніше, чим краще людина вміла читати.

Для того, щоб зрозуміти важливість навику читання, необхідно також звернутися до психофізіології научіння.  Научіння – сукупність процесів, які забезпечують надбання індивідуальної (фенотипічної) пам`яті, що викликає пристосувальну модифікацію поведінки.

Завдяки численним психофізіологічним дослідженням було доведено, що під час научіння утворюються так звані нейронні мережі, що навчаються. Основою зберігання в них інформації вважають нейрональну пластичність – фундаментальну властивість клітин, яка виявляється у відносно стійких модифікаціях реакцій нейрона та у внутрішньоклітинних його перетвореннях, що зумовлює зміну ефективності та спрямованості міжнейронних синаптичних зв`язків.  Процес научіння пов`язний з синаптичними, мембранними та цитоплазматичними змінами постсинаптичних нейронів. Це дає змогу зарахувати ці процеси до інструктивних теорій научіння, сутність яких полягає у зміні функцій, властивостей нейрона за рахунок модуляції стану синаптичних контактів відповідними сигналами.

При научіння створюються нові функціональні системи, тобто відбувається системогенез. Поява таких у досвіді індивіда та відповідного поведінкового акту  його поведінковому репертуарі ініціюється проблемною ситуацією, коли організм не може досягнути бажаної мети за рахунок використання функціональних систем, наявних у досвіді. Тобто, коли не вистачає надбаних до цього знань та навиків. У процесі вироблення індивідуального досвіду знову сформовані системи не замінюють попередні, а нашаровуються на них, утворюючи історію (акомодаційна реконсолідація).

Научіння буває двох видів: стимул-залежне (звикання) та ефект-залежне (асоціативне). А нейрональна пластичність, яка лежить в їх основі, забезпечує зміну ефективності та спрямованості міжнейронних синаптичних зв`язків і, як наслідок, утворення нейронних мереж, що навчаються. Цим підтверджується важливість процесів читання та научіння в розвитку пластичності нервової системи людини.

         «Книги - морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». (Іван Франко).

         В своїй терапевтичній практиці ми використовуємо книги як ліки, маючи на увазі бібліотерапію. Як говорить відомий лікар психіатр, психотерапевт Олександр Алексєйчик: «В нашому квапливому, змученому стресами та хворіючому світі читання часто не додає спрямованості життя, не сприяє нашій зрілості, а скоріше за все терзає нас всередині. Ми живемо в світі різноманітної інформації, якої практично щодня стає все більше і більше. Що ми пізнаємо? Частіше за все ця інформація стосується різноманітних життєвих деталей, фрагментів, окремих процесів. Це – роздроблене знання. Воно не стільки збагачує, скільки віддаляє нас від цілісного розуміння. Ми вбираємо забагато інформації, яка не відкриває нас для інших, а скоріше ізолює, закриваючи нас від самих себе. Бібліотерапія – це лікувальне, цілюще читання. Його мета – не збільшити інформацію, а повернути ціну слову. Це тренування душі».

         Коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто часто читає книги, той із Богом бесідує, або зі святими мужами. («Повість минулих літ»).

         Саме завдяки читанню та постійному читанню протягом життя ми можемо збільшувати не когнітивні функції, але й зцілювати душу, а головне – пізнавати себе!

Побачити й пізнати свій край можна лише своїми очима або з допомогою книжок. (М. В. Ломоносов)

NODUS

Деякі джерела та посилання:

1.     http://advances.sciencemag.org/content/3/5/e1602612

2.     І.Г. Тітов «Вступ до психофізіології».

3.     «Живем один раз, но каждый день. Беседы с врачом психиатром-психотерапевтом Алесандром Алексечиком.»