Блог

Мені часто задають одне і теж запитання: «Чому саме лікар нейрохірург займається нейрореабілітацією? Чому саме нейрохірурги працюють в центрі головними спеціалістами з нейрореабілітації?»

З багатьох міркувань – це зрозумілий інтерес.

Скажу навіть більше: для мене самого колись було важко сприйняти те, що я, нейрохірург, маю освоїти зовсім не хірургічний напрямок медицини, знайти час і навчитись поєднувати нейрохірургію з такою ще незвіданою, багатогранною, дотичною і в той же час абсолютно дистанційною молодою нейронаукою як нейрореабілітація.

Працюючи нейрохірургом, я давно переконався, що одужання  нейрохворого є результатом не тільки вдалого оперативного втручання. Я бачив, як 8 годинні високо майстерні операції зводилися нанівець без кваліфікованої нейрореабілітації в подальшому. На жаль, на той час в Україні ще не було високотехнологічної нейрореабілітації, оскільки вона, як окрема галузь медицини, з’явилася у світі лише в останніх 10-15 років, у час масштабного поширення і розквіту електронно-обчислювальних технологій і надточної апаратної нейрофункціональної та нейроанатомічної візуалізації.

До теперішнього часу в нашій країні  нейрореабілітація була «тінню» фізіотерапії та курортології і в основному базувалася на електростимуляції, мануальній терапії та лікувальній фізкультурі. Вона мала у своєму арсеналі досить просте оснащення і відповідні лікувальні протоколи.

Нині ми всі стали свідками того, як у Європі, США, Японії на стику механіки, кібернетики, нейрофізіології, неврології, відновної нейрохірургії, відокремившись від своїх, так би мовити, звичних попередників, нейрореабілітація окреслилася і набула автентичності, сили і компетентності. Вона швидко увібрала в себе передові ідеї відновлення уражених структур нервової системи і стала досить помітною на авторитетних шпальтах наукових видань, на яскравих презентаціях з’їздів, форумів, конгресів, об’єднавши під своєю зіркою радикальних і демократичних науковців, а також практикуючих спеціалістів усього світу.

Ви запитаєте: «А що в Україні? Чи стосується це України? Чи повинні ми були звертати увагу на ці новини і прогрес в умовах занепаду іміджу українського лікаря і втрати довіри до його лікарської справи? Чи не було невиправданим ризиком запроваджувати в Україні дорогі методи лікування на тлі економічної кризи і різкої втрати платоспроможності населення? І взагалі, Ви не думали про те, що в цій державі Вас не підтримають і не зрозуміють перш за все Ваші колеги, які просто, в кращому випадку, ігноруватимуть Ваші наміри і спростовуватимуть будь-які отримані результати?».

Та ми готові були до випробувань, бо розуміли – зміни мають прийти і в Україну. Хтось мав створити центр і в ньому об’єднати все сучасне і доступне, що є в світі для нейрореабілітації наших хворих.

Було честю долучитися до цього: започаткувати в Україні передові технології відновного лікування, втілити їх і отримати перші вражаючі результати. Ми відчували гордість, що така можливість випала саме нам, нейрохірургам.

Можливо,  для декого це неприйнятно, пафосно чи амбітно звучить, але нині факт, що вітчизняна школа нейрохірургії насправді була ще й провідним ініціатором розвитку вітчизняної нейрореабілітації, адже вимагала від спеціаліста такої широти знань і клінічного мислення, щоб той міг дивитися далі, аніж операційний стіл, бачити весь процес та пов’язаний з ним комплекс заходів, метою яких є профілактика і можливе попередження інвалідності в період лікування захворювання,  допомога хворому в досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку хворий буде здатен в рамках існуючого захворювання.

А знаєте, як буває, коли ти бачиш щось досконале і світле,  переносишся в майбутнє і зриш як те, чого прагнеш, стає реальним?...

Так і ми, розпочавши  процес нейрореабілітації пацієнтів, розвиваючи його, долаючи перші труднощі, - вийшли на довгоочікуваний результат, коли лікувальна система повного замкнутого циклу: від обстеження до виходжування конкретного хворого в інтересах пацієнта спрацювала оптимально повно і заощадливо.

Але, щоб йти далі і робити це системно, потрібна була команда висококваліфікованих, досвідчених фахівців, які краще за інших розуміються на особливостях здоров'я нейрохворих.

Знайти її було нереально, але реально було виростити таку команду з нас самих. Пройшов час – так і сталось.

Поки що доводиться менше оперувати, проводити менше часу в хірургічних кулуарах, бо ж ми освоюємо не просто нові спеціальності з нейрореабілітації та нейрофункціональної діагностики, а за роки розвинулися в них, значно доповнивши і посиливши таким чином і свої знання з нейрохірургії, адже починається в Україні нова ера розвитку відновної нейрохірургії як напрямку нейрореабілітації, де вже буде багато операцій, тільки зовсім іншого рівня.

Тому ми – нейрохірурги, які працюють нейрореабілітологами, точно не втратили, а навпаки наблизили час, щоб по-новому зайнятися своєю нейрохірургією.

А найголовніше - ми забезпечили своїм пацієнтам повний цикл інноваційної медичної допомоги як на стаціонарному, так і амбулаторному етапах лікування, що включає не просто обстеження і лікування, як у традиційній вітчизняній медицині, а є по суті  виходжуванням пацієнта, тобто його командним персональним супроводжуванням від початку хвороби до одужання.

Нові переконання приходять до людей надто складно: поряд завжди побоювання, недовіра, але ми робимо все заради одужання наших пацієнтів, яке забезпечують не тільки нейрохірургія, але й сучасна нейрореабілітація. І найкращим визнанням для нас є повернення наших пацієнтів до здорового повноцінного життя.