Напередодні в прямому ефірі телеканалу Київ поспілкувалися про реабілітацію військових в реаліях сьогодення!

Мої власні думки і основні тези:

1. Все найкраще для перемоги і для фронту: потрібно акцентуватися на використанні таких методик і технології доказової реабілітаційної медицини, які дозволяють якомога швидко і повно відновити фізичну і психічну дієздатність якогомога більшої кількості поранених, аби хлопці поверталися до ЗСУ і далі могли захищати країну на різних ділянках - хтось на передовій, хтось в тилових службах частин, а хтось і у військкоматі!

2. Результат орієнтована реабілітація в розпалі широко масштабної війни НЕ може опиратися на організаційні підходи мирного часу - де, якщо щось не сьогодні, то завтра, або післязавтра… Лікувально-відновна реабілітаційна потужність установ має перейти на заняття і процедури з пораненими в «дві зміни»!

3. Тяжко поранені, які втратили кінцівки і потребують протезування - це далеко не єдина категорія тяжко поранених.

НЕ вони становлять основну проблематику для галузі!
Наприклад, тяжко поранені Нейрохворі без/з поєднаними травмами місяцями перебувають в реанімаціях і спеціалізованих стаціонарах по всій країні - саме по ним найменше дієвих рішень, процеси допомоги саме цій категорії поранених є виснажливими для системи ОЗ!
Але чомусь на медичному майданчику України і в інформаційному широкому полі різко домінують за чисельністю державні і недержавні проекти саме для тих, хто втратив кінцівки! Між ними вже навіть є прихована конкуренція!