АрміяInform уже неодноразово писала про підготовку бойових медиків у 205-му навчальному центрі тактичної медицини в навчальному центрі «Десна».

Днями наш кореспондент побував на практичному занятті з підготовки бойових медиків – тих, хто працює на першій лінії.

Днями наш кореспондент побував на практичному занятті з підготовки бойових медиків – тих, хто працює на першій лінії.

Зрання навчальний центр «Десна» в роботі. Звідкись лунає характерний гул танкового двигуна, долітають автоматні черги, глухо бухкає гармата. Начальник 169-го навчального центру генерал-майор Віктор Ніколюк був лаконічним:

− У нашому навчальному центрі проводиться підготовка бойових медиків рівня взвод-рота. За рік − 3-4 випуски. Загалом випущено вже близько тисячі медиків. Після кожного випуску проводимо координаційну нараду, в якій беруть участь наші інструктори й ментори − зараз це інструктори з Канади. Уточнюємо з урахуванням бойового досвіду програму підготовки, вона досить гнучка. Використовуємо методичні напрацювання канадців, вони − наш бойовий досвід. Виходить такий симбіоз, бо напрацювання наших медиків, особливо тих, хто бував на «нулі», ми накладаємо на їхню методику. Набираємо зазвичай близько сотні курсантів, але десь від 15 до 30% відсіваємо. Не всі витримують фізичні навантаження, не всі освоюють матеріал.

Перед початком занять бійці вишикувалися в повному польовому спорядженні − каски, бронежилети, автомати, аптечки. В одного з них помічаю медичний рюкзак, трохи збоку стоїть кулеметний розрахунок. На газоні розкладені манекени, виконані настільки натуралістично, що спершу стало не по собі − половина тулуба, «кров», дуже схожа на реальну, окремо − рука, голови…

Командир навчального взводу прапорщик Андрій Харчинський − спокійний, в яскравому жовтому жилеті, що виокремлює його з усіх, ставить задачу на навчальний день. Сьогодні має бути відпрацювання надання першої допомоги та евакуації поранених з-під вогню. За командою курсанти займають вихідні позиції. Під одним із дерев ховаються кулеметники. Андрій дістає з сумки вибуховий пакет, курсанти клацають затворами автоматів, поправляють каски, хтось нервово облизує губи. Нарешті звучить команда «вперед».

Група солдатів починає рух, Андрій підпалює вибуховий пакет і кидає його на шляху прямування солдатів. Гримить вибух, одразу ж − кулеметна черга. Солдати розсипаються, присідають на одне коліно, ведуть вогонь у відповідь. Один із бійців падає і кричить − він грає роль пораненого. Крик той перекриває стрілянину, медик кидається до нього. Видно, що він не вперше відпрацьовує первинний огляд пораненого на передовій. Нарешті місце «поранення» знайдено, санінструктор накладає турнікет, енергійно закручуючи його воротком, потім кричить «Помічник!»

Хтось кидає димову шашку. Під прикриттям диму, відстрілюючись, група починає відхід. Пораненого відтягують в укриття, взявши за лямки бронежилета. На землі залишається слід.

Там, під прикриттям кам’яної стіни, з нього знімають бронежилет, каску, накладають пластир. Пораненого замотують в термоковдру, адже відомо, що за втрати крові людина мерзне, і вкладають на носилки. Бронежилет йде під ноги, не забувають і про зброю.

Під’їжджає «Хаммер» із червоним хрестом на борту. Звучить команда на евакуацію, машина вже стоїть біля бровки. Дверцята відкриваються, ноші всувають всередину. Дверці закривають, а один із бійців стукає по них: сигнал водієві, що можна рушати.

Усе, відпрацювання закінчене…

Із манекенів по справжньому тече «кров», у них є пульс і навіть дихання

Андрій поглядає на годинник, хмуриться. Потім проводить розбір вправи, вказує на помилки й група займає вихідні позиції − навчальний день триває. Про свою роботу говорить коротко:

На формування навичок бойового медика йде в середньому місяць

− Сьогодні на 4 точках відпрацьовуємо такі речі: зупинку критичної кровотечі, відновлення дихання, внутрішньовенний доступ і надання допомоги на полі бою з евакуацією. Тренінг триває впродовж трьох тижнів, у будь-який час доби. Усе максимально наближене до бойових умов. Манекени дуже реалістичні − їх надали наші партнери зі США. Із них «тече кров», її можна реально зупиняти, вони показують пульс, імітують подих. На формування навичок бойового медика йде в середньому місяць. Що цікаво − наявність цивільної медичної підготовки часом навіть заважає: люди вважають, що вони вже все знають. Причому я помітив, що немає різниці − чоловік чи жінка надає допомогу. Бойовий медик – «істота безстатева». Є такі жінки, які тягають поранених нарівні з чоловіками, а є такі чоловіки, що дадуть фору будь-яким жінкам.

Тим часом навчальний день триває. На манекенах курсанти відпрацьовують забезпечення прохідності дихальних шляхів. Для цього старанно вставляють трубку, вчаться зупиняти кровотечу. На навчальній руці курсант старанно ставить систему. Манекени ці підключені до пульта, пристрій аналізує й видає оцінку учневі: час надання допомоги, правильність дій. Словом, курсант отримує об’єктивну оцінку своїх дій відповідно до сценарію. У підсумку видно − здав курсант залік чи ні.

У перерві курсант Ірина Остапенко ділиться враженнями:

− Мені завжди подобалася медицина. Тому, коли уклала контракт зі ЗСУ і дізналася про цей курс − прийшла сюди на навчання. Вчитися подобається, вчать добре, поєднуючи теорію і практику. Крові не боюся, хоча є курсанти, які спочатку жахаються, але потім звикають. Усі розуміють, що ці навички рятують життя людині на фронті. Наприклад, найскладнішим для мене був польовий вихід − коли в умовах майже реального бою довелося швидко надавати допомогу потерпілому, евакуювати його. Тут потрібна витримка, фізична сила, і, безумовно, знання.

За основу курсу взято протокол 68W (Combat Medic) − це протокол підготовки медиків тактичного рівня збройних сил США

Як розповів головний сержант медичних сил Андрій Бубовіч, за основу курсу взято протокол 68W (Combat Medic) − це протокол підготовки медиків тактичного рівня збройних сил США. Він адаптований до наших умов, і за підтримки партнерів нині 205-й центр проводить вишкіл бойових медиків взводу та старших бойових медиків роти.

Відмінність саме цього курсу в тім, що в ньому беруть участь фахівці центру нейрореабілітації «Нодус». Як розповів директор центру Олександр Кулик, заслужений лікар України, доктор медичний наук, нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики:

− В умовах окопної війни є значний відсоток поранених у голову. На жаль, значна кількість таких поранень летальна. Бійці, які виживають, потребують дуже тривалої об’ємної допомоги. Черепно-мозкова травма взагалі небезпечна. Тому навчаємо курсантів, як своєчасно і фахово розпізнати цю травму, прагнемо, щоб за рахунок надання базової медичної допомоги позбавитись подальших ускладнень.