Для остаточного рішення питання про "перевагу" людини над тваринами я бачу тільки один засіб - рішуче усунути із сукупності людських учинків всі другорядні й двозначні прояви внутрішньої активності й розглянути центральний феномен – рефлексію», зазначає П.Тейяр де Шарден.

З погляду, якого ми дотримуємося, рефлексія - це придбана свідомістю здатність зосередитися на самому собі й опанувати самим собою як предметом, що володіє своєю специфічною стійкістю й своїм специфічним значенням, - здатність уже не просто пізнавати, а пізнавати самого себе; не просто знати, а знати, що знаєш. Шляхом цієї індивідуалізації самого себе усередині себе живий елемент, до того розділений у неясному колі сприйнятті й дій, уперше перетворився в крапковий центр, у якому всі подання й досвід зв’язуються й скріплюються в єдине ціле, що усвідомлює свою організацію.

Які ж наслідки подібного перетворення? Вони неосяжні, і ми їх так само ясно бачимо в природі, як кожної з фактів, зареєстрованих фізикою або астрономією. Рефлектуюча істота в силу самого зосередження на самому собі раптово стає здатним розвиватися в новій сфері. У дійсності це виникнення нового миру. Абстракція, логіка, обміркований вибір і винахідливість, математика, мистецтво, розраховане сприйняття простору й тривалості, тривоги й мріяння любові... Вся ця діяльність внутрішнього життя - не що інше, як порушення знову утвореного центра, що запалюється в самому собі.